П’ята річниця Павлопіль-Широкинської операції. Бій, що назавжди загартував азовський дух
Цього дня п’ять років тому розпочалась Павлопіль-Широкинська наступальна операція, яка стала однією з найуспішніших та водночас найкровопролитніших в історії «Азову».
В ході боїв було звільнено п’ять населених пунктів: Широкине, Бердянське, Лебединське, Комінтернове, Павлопіль. Лінію фронту, що проходила фактично по околицях міста Маріуполь, було посунуто на 20 км. Операція мала на меті терміново відвернути сили супротивника від Дебальцевого. У боях за Широкине полк «Азов» зазнав непоправних втрат – 10 справжніх героїв віддали своє життя, захищаючи українські землі від окупанта. Згідно з узгодженим планом, від МВС під тактичне керування операцією стали підрозділи “Східний Корпус”, “Берда”, “Сокіл” та “Скіф”. Також частини батальйону “Донбас”, який базувався у Маріуполі та посилив «Азов» 15 лютого.
Саме на світанку 10 лютого 2015 року «Азов» пішов у наступ, а вже о дев’ятій ранку азовці взяли перший блокпост в напрямку Саханки. Тоді противник почав відступати, було звільнено Павлопіль та розпочався штурм Октябра. Цього ж дня наші бійці вже повністю контролювали Широкине, хоча бої там тривали і супроводжувалися високою щільністю вогню з обох боків. Ворог бив з бронетехніки, а російська авіація тричі перелітала кордон, однак удару по наших силах не завдавала.
«Ми тримали місто дуже довго, до прибуття сил «Донбасу». Ми знищували техніку, танки та живу силу бойовиків, створивши лінію оборони перед Маріуполем. Раніше лінія була по «Східному», і перший удар «зім’яв» би мікрорайон і його житлові споруди, а далі бої були б уже в місті», – згадує події друг Кірт, тодішній командир другої роти полку «Азов», який сьогодні очолює Військову школу командирів імені полковника Євгена Коновальця.
У наступні дні бойовики намагалися відбити втрачені позиції та підтягнули бронетехніку. 11 лютого «Азов» втратив бійця на псевдо «Брат». В Широкиному ж йшли жорсткі вуличні бої. Тоді ж наші бійці закріпилися на західному краю села, на висотах, з яких можна було тримати під вогневим контролем значну частину населеного пункту. 12 лютого противник здійснив чергову спробу атаки – сепаратисти буквально у повний зріст йшли вперед на азовців по відкритій місцевості. 14 лютого відбулася найзапекліша битва Широкинського протистояння. Цей день запам’ятався масованими атаками, які принесли нашому полку трагічні втрати. Сили противника на той час дорівнювали силам батальйону – тоді там була рота осетин і близько 2-3 рот повноцінних псевдоДНРівських російських військ.
Боєць «Азову» друг Чок пам’ятає, як вперше заїхав до Широкиного – тоді він був водієм на «Спартані» з установкою «Сармат». 14 лютого їхній екіпаж разом з піхотою перечікував у посадці дуелі артилерії майже весь день.
«В сутінках ми мали наступати. ЗСУшна артилерія повинна була добре накрити Широкине, а ми вже зачистити. Наша задача була дійти до школи і закріпитись там. О десятій вечора дізнаємось, що артилерії не буде», – згадує Чок.
Та бійці налаштовані рішуче і піхота разом з колоною, у складі якої Спартан, БТР і БМП, вирушають до заданих позицій. Дорогою знешкоджують ворожий «Урал», беруть у полон сепаратиста, якого згодом передадуть спецслужбам. Наші військові того дня знищили два ворожі танки, БМП, БТР та близько 100 бойовиків. Від важких поранень того дня загинули азовці Чемпіон, Бенч та Ернест.
Наступного ранку на селище ліг густий туман, тож терористи здійснили спробу прориву бронетехніки в Широкиному. Під покровом імли у село зайшли ворожі танки, працювала артилерія та міномети.
Чок згадує: «Ми якраз вивели з-під обстрілу поранених «Східняків». Стояли зверху і за допомогою тепловізору контролювали як «Донбас» заходить, а наші виходять. Тоді не було ні рацій, нічого. «Донбас» на КРАЗах заїжджає. Ми їм машемо, щоб показати хоча б куди їхати, а вони думали, що ми з ними вітаємося, і вони прямо до сепарського блок-посту спускаються і тільки чуємо як на них посипалися міни. В них там і двохсоті, і трьохсоті були. Ми тоді їх довго евакуювали».
Найкровопролитнішою датою 15 лютого стало і для «Азову» – в боях цього дня полк назавжди втратив 5 своїх воїнів: Козака, Акелу, Кутуза, Сіфа та Чавура.
Ближче до вечора азовцям вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж всього протистояння.
Вважається, що наступальна операція в Широкиному завершилася 15 лютого, після чого бої там стали позиційними, хоча і не менш інтенсивними. Тож азовці під щільним вогнем противника продовжували героїчно відстоювати позиції та нещадно гатити по ворогу. До кінця літа 2015-го «Азов» тримав оборону на цьому напрямку, допоки полк не вивели з передової. Рік тому азовці знову офіційно повернулися на передову, і сьогодні, не збавляючи обертів, продовжують виконувати своє найголовніше завдання – обороняти країну від ворога.
