На Світлодарській дузі бійці полку «Азов» попрощалися із загиблим побратимом на псевдо «Біч»
Особовий склад полку «Азов», який сьогодні продовжує нести службу на передовій на Світлодарській дузі, попрощався із загиблим азовцем Романом Романенком на псевдо «Біч».
Він загинув 10 серпня, підірвавшись на ворожому фугасі. Забрати у ворога тіло побратима азовцям вдалося тільки 13 серпня. Роману було 25 років, він народився у Дніпрі, там же жив до війни. Боєць служив у полку з кінця 2015 року, був командиром снайперського відділення. За високі досягнення у службі на «нулі» за останні сім місяців Роман Романенко був нагороджений чималої кількості відзнак, отримав звання офіцера на початку цього літа. У військовій службі Біч проявляв себе як зразковий та надзвичайно професійний боєць, на якого завжди могли покластися побратими.
Командир полку «Азов» друг Редіс перед строєм особового складу згадав загиблого Романа «Біча» Романенка наступними словами: «Загинула безумовно достойна людина, бойовий офіцер, досвідчений воїн, який був в змозі приймати виважені рішення на полі бою. Друг Біч пішов із життя після підриву на ворожому фугасі, смерть настала миттєво. Снайперська група тричі намагалася евакуювати тіло, але підступний ворог вів шквальний вогонь з усіх видів озброєння і забрав тіло. Я поставив собі задачу усякою ціною повернути його. Тіло ми забрали, на відміну від ворога, який відмовився від тіла свого вбитого найманця. Я можу сказати лише одне: за своє ганебне поводження стосовно нашого бійця, ворог заплатить кров‘ю».
Командир снайперів «Азову» друг Хват, якому Біч врятував життя у березні цього року, під час церемонії прощання відзначив, що своєю службою азовець заслужив довічної пам`яті в серцях кожного з бійців: «Кажуть, що про життя людини можна сказати тільки після її смерті. Дуже шкода, що я зараз маю говорити про життя 25-річного хлопця, який у своєму віці став одним із найкращих воїнів, я не посоромлюся цього слова, в усіх Збройних силах України. Друг Біч з 2015 року пройшов шлях від звичайно бійця-снайпера до офіцера, заступника командира снайперської групи. Він був не тільки бійцем, справжнім другом і побратимом, він був справжнім братом по зброї для кожного з нас, з яким ми виконали не одне завдання. І до останньої секунди його життя він захищав свою землю, він знаходився поряд зі своїми побратимами. Я присягаюся, я даю слово офіцера, що тепер, як і завжди, ми будемо бити ворога ще жорсткіше, ще агресивніше, і будемо вдосконалювати свої навички, вміння та ставати ще більш професійними бійцями. Ворог дуже дорого заплатить за свою поведінку, яку він проявив протягом останніх днів».
Бойова родина «Азову» понесла 10 серпня втрату, якій немає ціни. Пам‘ять про Романа Романенка та всіх інших азовців, які віддали за Україну свої життя, даватиме кожному з нас наснаги для подальшої боротьби за Перемогу.
Помстимося!
