Чотири роки без Чемпіона. Історія азовця, який до останнього подиху прикривав побратимів

14 лютого чотири роки тому під час Павлопіль-Широкинського наступу трагічно загинув наш побратим Володимир Радіонов із позивним «Чемпіон». Володимир народився 1988-го в Луганську. Закінчив місцевий аграрний університет, у рідному місті його знали як фаната луганської «Зорі». У фанатському середовищі Чемпіона називали «вірним сином України». Ці слова підтверджує і його мати Людмила Анатоліївна: «Із самих дитячих років він знав, що його Батьківщина – Україна. У дитячому садку завжди хвилювався, де знайти вишиванку на свято. Ми возили його до бабусі, яка жила в Приколотному під Харковом, вона вишивала йому сорочки». Із товаришами по сектору фанатського руху «Зорі» Володимир об’їздив усю Україну, а одного разу спитав у матері: «І чому люди їдуть за кордон? У нас же така красива Україна!»

Коли розпочалася Революція гідності, Володимир підтримував луганський Майдан, ночами патрулював вулиці, прагнув понад усе відстояти рідне місто. Та трагедія була невідворотною, і коли Луганськ поступово почали захоплювати ворожі сили, у серпні 2014 року Чемпіон разом із ще чотирма друзями по сектору не вагаючись рушив до Маріуполя, де хлопці вступили до лав «Азову».

В «Азові» він дуже швидко виріс зі звичайного солдата до командира автовзводу та заступника командира роти з техніки. «Чемпіон був людиною дуже високої культури та гідності, – пригадують побратими. – Був людиною слова та завжди приходив на допомогу у скрутному становищі». Коли полк «Азов» починав підготовку до Павлопіль-Широкинського наступу, Чемпіон визвався керувати бронемашиною «Спартан», на якій здійснив понад 10 небезпечних виходів: прикривав контратаку, підвозив набої та їжу і вдень, і вночі, під обстрілами вивозив поранених.

14 лютого 2015 року ворог здійснив контратаку і в густому тумані зумів завести в Широкине танки та інше важке озброєння. Азовці Чемпіон та Боб отримали завдання евакуювати побратимів із першої лінії оборони, по якій вже сильно гатив ворог. Того дня Чемпіон востаннє сів за кермо свого бойового автомобіля – під час виконання завдання у «Спартан» поцілив ворожий танк. Боба вибуховою хвилею викинуло з бронемашини, а Чемпіон загинув одразу від несумісних із життям поранень. Він не покинув машину, знаючи про небезпеку, і до останнього подиху прикривав побратимів.

Поховали Чемпіона у селі Приколотне Харківської області, саме там, де він зростав, де бабуся вишивала йому сорочки. Рідне місто Чемпіона досі перебуває в окупації, проте бійці полку «Азов» зроблять усе можливе, аби рано чи пізно Луганськ був звільнений, а одна з вулиць міста носила ім’я Володимира Радіонова – азовського лицаря, який понад усе в цьому житті любив та вірив в Україну.

Пам’ятаємо! Помстимося!