Чотири роки без Ернеста. Пам`яті 18-річного азовця, який став символом справжнього воїна та захисника

Чотири роки тому, 14 лютого 2015-го, полк «Азов» втратив бійця, який був сміливим та вірним сином своєї Батьківщини. Того дня у вічність відійшов наш Ігор Гольченко із позивним «Ернест».

Ігор народився 1996-го у місті Суми, на момент трагедії хлопцю було лише 18 років. Ернест зростав доброзичливим, допитливим та активним юнаком. Був одним із ультрас ФК «Суми» і дуже любив рідний клуб та місто.

Йти захищати свою країну хлопець хотів із перших днів війни, проте не дозволяв вік – на момент початку збройного протистояння йому ще не було 18-ти. Побратими Ернеста пригадують: наступного дня, коли виповнилося 18 років, він відразу пішов подавати документ на вступ до лав «Азову». Щойно потрапив на Схід, визивався брати участь у всіх бойових завданнях, небезпека його не лякала. В «Азові» Ернест служив кулеметником у другій роті, вправлятися зі своїм ПКМ навчився дуже швидко, так само швидко опановував й інші навички. Він вважав, що справжній солдат має багато та сумлінно тренуватися, аби не підвести братів по зброї у бою. Попри свій юний вік, у військовій справі проявляв себе як досвідчений чоловік, дужий та холоднокровний.

Під час Павлопіль-Широкинської операції Ернест прикривав наступ «Азову» на Саханський блокпост, саме йому вдалося поцілити у ворожий бліндаж, завдяки чому наші бійці зайняли передову лінію оборони. Азовець загинув 14 лютого, у найважчий день проведення наступу. Під час прориву машина з боєкомплектом, де перебував Ернест, потрапила під щільний обстріл ворога. Боєць зазнав численних кульових поранень та ціною власного життя врятував від загибелі побратима.

Сьогодні Ернест лишається для всіх азовців прикладом того, як потрібно боротися за Україну, не зважаючи на вік та відсутність досвіду – всьому можна навчитися та здійснити не один героїчний вчинок, якщо дуже сильно цього прагнути. Вшанували подвиг бійця й у рідних Сумах: у вересні 2017 року рішенням міської ради школі №22, де навчався боєць «Азову», було присвоєне ім’я Ігоря Гольченка.

Пам’ятаємо! Помстимося!