День добровольця на передовій. Бійці полку «Азов» розповіли про те, що мотивує підрозділ продовжувати боротьбу сьогодні
14 березня 2019 року сучасна Україна втретє відзначає надважливе свято – День добровольця. Полк «Азов» є одним із перших добровольчих підрозділів, який навесні 2014 року народила російсько-українська війна. Добровольцями азовці зупинили сепаратизм на Харківщині у перші дні окупації, добровольцями вони визволили Маріуполь, йшли на штурм під ворожими кулями в Іловайську, Мар‘їнці та Широкиному. Незважаючи на те, що «Азов» є структурним підрозділом Національної гвардії, у ньому досі панує добровольчий дух. З кожним роком кількість охочих долучитися до лав полку є незмінно великою, саме тому на сьогодні «Азов» лишається найбільшим добровольчим підрозділом в країні.
Азовець – значить доброволець. Саме так наші бійці увійдуть в історію України. Сьогодні «Азов» продовжує стояти міцною стіною на захисті держави на передовій, займаючи велику та відповідальну ділянку фронту, де регулярно точаться запеклі бої. У цей день, важливий для кожного бійця полку, азовці поділилися думками про те, чим є для них День добровольця, та розповіли, що мотивує не припиняти боротьбу на п’ятому році війни.
Позивний «Болгарин», снайпер «Азову». В полку служить з 2015 року.
«Для мене День добровольця – це день пам’яті про тих, хто віддав своє життя у боротьбі проти російського ворога. Пожертвував заради того, щоб населення України не ховалось по підвалах будинків від обстрілів танків, артилерії, не страждало від безробіття та голоду. Це свято є надзвичайно важливим, адже кожен українець повинен знати, пам’ятати та шанувати тих, хто покинув родину, проміняв комфортні умови на окопи, віддав здоров’я, життя за їхній спокій.
Моєю мотивацією є перемога задля збереження території України, наших історичних та культурних цінностей. Всі ми прагнемо прогнати ворога, хоч то “донбасіт” чи російський офіцер, або курсант-артилерист, які приїхали “строить русский мир” на землі, що їм ніколи не належала… »
Позивний «Дубок», служить у мінометній батареї 2-го батальйону полку «Азов» з лютого 2015 року.
«Насамперед День добровольця – це визнання самого факту нашого існування державою та суспільством. Усвідомлення того, що щось може існувати за межами державного апарату, точніше ‒поза планами держапарату. Волонтери та добровольці ‒ це самоорганізація, а значить ‒ елемент цивільного суспільства, який ще до Майдану був скоріш фантастикою, ніж реальністю. Цей день передовсім важливий для формування традицій майбутніх поколінь борців за велич Нації. Саме майбутні покоління істотно допоможуть у створенні Національної Держави, що і є найбільшою мотивацією для продовження боротьби та є остаточною ціллю. З кожним роком наша чисельність росте, вже за час цієї війни є немало двадцятилітніх командирів молодших та середніх рангів із три-чотирирічним досвідом бойових дій. Так що з перемогою на східному фронті та визволенням Криму все тільки почнеться, саме тому бажаю всім побратимам сил та витримки в нашій нелегкій боротьбі».
Позивний «Мітя». Служить у 1-му батальйоні «Азову» з кінця 2016-го на посаді гранатометника.
«День добровольця для мене означає дуже багато, адже він символ того, як кращі сини своєї країни добровільно пожертвували багато чим, взявши в руки зброю. Вони пішли на захист своєї країни в найважчий для неї час. Що мене мотивує? Вибити противника з нашої землі і помститися за загиблих побратимів ‒ для мене справа честі».
Позивний «Мольфар», начальник зв’язку ОЗСП «Азов». У підрозділі служить з 2014 року.
«День добровольця – одне з найкращих свят, які ми відзначаємо, тому що воно для нас, людей, які добровільно прийшли на фронт 2014-го зі своїми ідеями, за покликом серця, є символічним. Ми розуміли, що треба захищати свою країну у той момент, коли їй було найважче. Тому для нас, бійців-добровольців, які прийшли на війну, не маючи ані відповідної освіти, ані навичок та вмінь, з бажанням щось робити, важливе як символ.
Мотивація для подальшої боротьби – наша недороблена до кінця справа. Ми йшли сюди, щоб звільнити нашу землю від окупантів. Завдання досі невиконане, це і є мотивацією рухатись далі. У кожного з нас, хто воює з 2014 року, загинули друзі, які поклали свої життя за ідеали, заради яких ми пішли на фронт, і ми не можемо посоромити пам`ять наших побратимів… »
