До Дня українських миротворців: історії бійців полку «Азов»
Українська армія бере участь в міжнародних миротворчих операціях вже близько 30 років. За цей час учасниками миротворчої діяльності стали близько 44 тисяч українських військовослужбовців, які були членами міжнародних місій ООН на території Лівану, Іраку, Афганістану, Анголи, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Конго, Кот-д’Івуару, Судану, Грузії, колишньої Югославії. За час виконання миротворчих місій загинуло 55 українців. Тож аби вшанувати мужність і доблесть учасників миротворчих операцій і гарантувати збереження пам’яті славних героїв-миротворців, контингенту і миротворчого персоналу 2013 року Верховна Рада України одноголосно встановила 15 липня Днем українських миротворців.
В лавах полку «Азов» також служать бійці, які свого часу брали участь у миротворчих місіях закордоном. Зокрема Сергій Мінько на псевдо «Охотнік» з 1995 року проходив строкову службу в 17-ій танковій дивізії. 18-річний юнак ще до армії цікавився конфліктом на Балканах та знав, що Україна намагається внести свій вклад у відновлення миру в цьому регіоні. Тож коли йому запропонували взяти участь у миротворчій місії, не роздумуючи погодився.
Так наприкінці літа чоловік разом зі своїми побратимами спочатку потрапив на базу 93-ї гвардійської мотострілкової дивізії на Дніпропетровщині. А вже після двох місяців підготовки миротворці відправились в Боснію. У жовтні 1996 року борт з нашими військовими приземлився в Сараєво.
«Перші враження, коли ми зійшли на землю були від красивих гір. Але згодом по ліву сторону ми побачили приватний сектор – весь розбитий, розгромлений, подекуди лежали згорілі літаки. Нас привезли в казарми ім. Тіто де розташовувались миротворці, – розповідає Охотнік. – Спочатку я був водієм-компресорщиком, ми качали воду зі скважин, бо водогін був повністю розбомблений. Приблизно за місяць почав виїздити на місії – охороняли перехрестя, супроводжували вантажі, спостерігали пересування військ та гарантували безпеку мирних мешканців Боснії. Активних бойових дій на той час вже не було, але вночі подекуди було чутно перестрілки. Нам пощастило, серед моєї групи не було загиблих. А от українські миротворці, які були до нас потрапили в запеклі бої та мали втрати серед своїх», – згадує Сергій.
Після завершення місії чоловік повернувся до рідного Приморська Запорізької області та працював на цивільній роботі. Але коли війна прийшла в нашу країну та майже впритул наблизилась до його рідної домівки, Сергій не роздумуючи вирішив відправлятись на фронт, аби захистити Україну від ворога. До лав полку «Азов» Охотнік потрапив у квітні 2015 року. Сьогодні 43-річний боєць служить техніком першої роти першого батальйону. З нашим підрозділом виконував бойові завдання в Красногорівці та Мар’їнці 2017 року, вісім місяців боронив з побратимами українські землі на Світлодарській дузі. І сьогодні боєць продовжує стояти на варті миру свого народу.
Легендарний азовський воїн Дмитро Волонтирець на псевдо «Волина», який був нещодавно удостоєний почесної нагороди Народний герой України, нажаль вже посмертно, також свого часу проходив військову службу за контрактом у миротворчих підрозділах. Зокрема Волина був з місією в Іраку. Після звільнення з військової служби чоловік займався підприємницькою діяльністю. Але з приходом війни на рідні землі Дмитро так само не роздумуючи відправився на Схід України, аби захищати країну від агресора.
