Побратим із позивним «Крайт» згадує, що Войдан не мав багато друзів та не любив шумні компанії. «Найперше, що можу сказати, – Максим був пристрасним фанатом кави та чаю, постійно замовляв ексклюзивні відбірні сорти, захоплювався культурою чаювання. Його відрізняла з-поміж інших виняткова скрупульозність у всьому – у побуті, у їжі, у захопленнях та смаках, у виборі амуніції тощо». Войдан запам’ятався як людина енциклопедичних знань у багатьох сферах, а якщо він чогось не знав, міг розібратися дуже швидко, глибоко вникав у суть питання. Він мислив глобально, мав аналітичний склад розуму. Часто дивував побратимів тим, що сам доходив у своїх міркуваннях чи різних видах діяльності висновків, які могли зробити лише професіонали, експерти та спеціалісти високого рангу. «Войдан вважав основною проблемою людей нерозуміння одне одного. Здається, говоримо ніби ті самі слова, але кожен вкладає у них різний сенс, і від цього виникають непорозуміння чи конфлікти. Цій темі він теж приділяв багато уваги і, можливо, саме тому дуже мало говорив. Кожне слово Войдана було виваженим, правильним і доцільним у кожній конкретній ситуації. До всього підходив ґрунтовно і ретельно все обдумував, перш ніж зробити щось. Таких людей, як Войдан, я більше не зустрічав і навряд зустріну».

Під час служби проявив себе гідним воїном, який завжди завзято виконував всі поставлені перед ним завдання. В «Азові» свій шлях пройшов у складі 3-ї роти 2-го батальйону. На тренуваннях дуже влучно стріляв. Мав гарну фізичну форму, нормативи складав завжди на відмінно, хоча серйозно спортом ніколи не займався. Войдан чудово володів різними видами озброєння. «Він стійко переносив усі труднощі служби, я ніколи не чув від нього скарг, – наголошує Крайт. – Якщо перед ним ставили якесь завдання, він не говорив, а просто робив те, що треба було». Крім того, Войдан допомагав командуванню роти, втілював програмні рішення, які значно полегшували управління та облік. На службі його головною рисою була педантичність: боєць велику увагу приділяв деталям та все, до чого підходив, робив ідеально.

Щодо людських якостей, Максим ніколи нікому не відмовляв у допомозі, був щедрим та добродушним. Матеріальні цінності не мали для нього ніякого значення, він міг віддати дорогу річ, якщо людині вона була потрібна. Вільний час Войдан проводив за читанням, слуханням музики, а під час відпусток надавав перевагу культурному відпочинку та подорожам Україною, яка стала йому другою домівкою.

Боєць «Азову» Максим Трикоз трагічно загинув 13 січня, похований у Маріуполі, на українській землі, яку він так відчайдушно та безстрашно захищав.