Контррозвідувальна діяльність – щит і меч держави

автор: Юрій Михальчишин момент публікації: 25 жовтня 2018 року

На плечі контррозвідників лягає організація роботи з протидії розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав – починаючи від вербування наших громадян до диверсійно-терористичних актів.

Контррозвідувальна діяльність не має кримінально-правової основи, оскільки не пов’язана з виявленням, припиненням і розкриттям злочинів – це є предметом оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства. Тобто, завданням оперативно-розшукової діяльності (ОРД) є боротьба зі злочинами, а завданням контррозвідувальної діяльності (КРД) є запобігання загрозам державній безпеці.

Згідно Закону України “Про контррозвідувальну діяльність”, її метою є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

Завданнями контррозвідувальної діяльності є:

1) добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

2) протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

3) розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

До цієї сфери діяльності належать контррозвідувальний захист, контррозвідувальний пошук, контррозвідувальний супровід та контррозвідувальне забезпечення.

Окремо слід відзначити такі функціональні утворення, як підрозділи військової контррозвідки, що створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України, Національної гвардії, прикордонних підрозділів та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Вищий пілотаж контррозвідувальної діяльності – це активні контррозвідувальні заходи, метою яких є дістатися до святая святих супротивника: агентурне проникнення до спецслужб іноземних держав і їх агентурних мереж, перевербування ворожої агентури та проведення за її допомогою агентурних ігор з супротивником для його дезінформування та дезорганізації.

Головний супротивник українського визвольного руху – радянська держбезпека – завжди приділяла колосальну увагу створенню та розбудові контррозвідувального апарату – чи то у формі “особливих відділів” ВЧК–ОГПУ–НКВД, чи то лиховісної військової контррозвідки “СМЕРШ”, чи 2-го Главку КГБ. Нині це – 1-ша Служба контррозвідки ФСБ РФ.

В Україні контррозвідкою займається Департамент контррозвідки СБ України та Головне управління військової контррозвідки у його складі; їхні попередники – контррозвідувальні органи національних армій та державних формацій різних періодів боротьби за незалежність. Це і Освідомчий відділ департаменту Державної варти МВС часів Гетьманату Скоропадського (травень – листопад 1918), і Департамент політичної інформації МВС УНР, і контррозвідка дієвої Армії УНР (грудень 1919 – грудень 1920), і державна жандармерія секретаріату внутрішніх справ ЗУНР, і Польова жандармерія УГА (листопад 1918 – листопад 1919), і Служба безпеки ОУН (1940 – 1946).

У нашої контррозвідки чимало за плечима. Та ще більше роботи попереду.