Пам’яті Амброса. П’ять років без мужнього воїна-черкасця

Амброс

Сергій Амброс народився 16 травня 1990 року в місті Черкаси. Був дуже розумною та начитаною людиною. Із золотою медаллю закінчив гімназію, цікавився спортивним та патріотичним життям рідного міста.

Друг Амброс був активним учасником Революції гідності. Коли почалась війна на Донбасі, довго зволікати не став та вже у травні 2014 року прийняв рішення вступити до лав тоді ще батальйону «Азов». Дуже швидко пройшов шлях від солдата до лейтенанта. Побратими кажуть, що Сергій був «людиною-боротьбою».

В одному з інтерв’ю на телебаченні друг Амброс якось сказав: «Я вважаю, що воювати мають ті, хто відчуває внутрішню потребу в цьому. Адже є люди, які мають працювати, допомагати нам у містах, стежити за тією владою, яка прийшла, бо ми не можемо цього зробити. Тож нехай вони краще залишаються і приносять користь народу в інший спосіб».

Рішення Амброса були завжди справедливими, за що побратими його поважали та шанували.

Сергій загинув 18 лютого 2015 року. Того дня друг Амброс не повинен був брати участь у бойовому виїзді, але захотів бути поруч із побратимами. Під час виконання завдання в Широкиному розрахунок, до якого входив Сергій, потрапив під безперервний артилерійський та мінометний вогонь сепаратистів. В ході бою воїн отримав важкі поранення, які виявились несумісними з життям. Того ж дня друг Амброс помер у лікарні міста Маріуполь.

Через два роки після загибелі азовця у його рідному місті відкрили спортивний зал, присвятивши його пам’яті мужнього воїна – Сергія Амброса.

Указом Президента України «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Сергій Амброс нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Пам’ятаємо!

Помстимося!