“Як би я жив з думкою, що міг допомогти своїм побратимам, та не допоміг?” Пам’яті Сокола
П’ять років тому після важкої боротьби за життя у госпіталі помер наш побратим Роман Сокуренко на псевдо “Сокіл”.
Роман народився 18 січня 1983 року на Кіровоградщині, у мальовничому місті Новоукраїнка. Свого часу проходив строкову службу в Збройних силах України. Сокіл захоплювався спортом – греко-римською боротьбою, легкою атлетикою, футболом.
Роман Сокуренко з першого до останнього дня перебував на Майдані під час Революції гідності, а з початком російсько-української війни долучився до батальйону “Азов”.
10 серпня 2014 року під час бойових дій під Іловайськом Сокіл був у трійці з Березою і Світляком. Бійці потрапили під щільний ворожий обстріл. Коли поранило Світляка та майже одразу й Березу, Сокіл кинувся до них, щоб витягти з-під вогню противника та надати допомогу, однак і сам зазнав важкого поранення. Ні Березу, ні Світляка врятувати не вдалося. Вже перебуваючи у госпіталі, Сокіл скаже своїй мамі: «Як би я далі жив з думкою про те, що міг допомогти своїм побратимам, та не допоміг?»
Роман Сокуренко переніс низку операцій в українських шпиталях, а 3 вересня 2014 року вирушив на лікування до Німеччини. На жаль, поранення виявилися занадто важкими і лікарям не вдалося зробити диво. 23 вересня Сокіл помер у госпіталі міста Ульм.
Наш товариш по зброї Роман “Сокіл” Сокуренко є для нас прикладом самопожертви заради побратимів, стійкості духу та шаленої волі до життя.
Помстимося!
