ПОЗИВНИЙ «БАЛАГАН». РОСІЯНИН ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, ЯКИЙ ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ

26-річний боєць «Азову» Андрій Грек на псевдо «Балаган» загинув під час штурму окупованої Мар’їнки 4 серпня 2014 року. Це перша бойова втрата для тоді ще батальйону «Азов». Андрій був громадянином Росії та віддав життя у війні проти підступного окупанта в Україні, з прокремлівським режимом якого не так давно боровся, мешкаючи на території РФ.

Народився майбутній азовець 22 жовтня 1987 року в Хабаровську. Більшу частину життя юнак провів у Москві. Ще у підлітковому віці став членом фанатської групи футбольного клубу ЦСКА, підтримував улюблену команду вдома і на виїзді. Андрій захоплювався історією, завжди мав власну думку та світогляд. Тому не дивно, що він взяв активну участь у мітингу на Манежній площі проти режиму внутрішньої окупації Путіна в РФ та пам’яті вболівальника Єгора «Спартака» Свиридова, вбитого напередодні. Після сутичок із силовиками цей масовий протест було придушено, а учасники, зокрема й Андрій, піддалися репресіям з боку спецслужб путінського режиму. Тож 2010 року, не чекаючи гарантованого ув’язнення, Грек був змушений залишити батьківщину і переїхати до України, у Миколаїв.

Вже тут хлопець стає учасником миколаївського руху ультрас. З початком Революції гідності брав активну участь в протестах як у Києві, так і в Миколаєві. В останньому штурмував наметове містечко сепаратистів 2013-го, за що вже посмертно отримав відзнаку «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня.

А з початком збройної агресії Росії на Сході України Балаган пішов добровольцем на фронт, бо не міг допустити, аби путінський режим, який забрав у нього одну домівку, захопив і другу. Жити, ніби нічого не відбувається, йому не дозволяв воїнський дух і гостре відчуття справедливості, тому він вступив до лав «Азову» 3 червня 2014 року. Балаган вірив, що воюючи в рядах батальйону, він бореться в тому числі і за вільну та справедливу Росію, сподівався на повалення злочинної російської влади, яка паразитує на своїх же громадянах. 

У складі «Азову» боєць звільняв Маріуполь, служив у розвідувально-диверсійній чоті, потім перейшов до 1-ї сотні. Саме у складі 3-го десятка 3-ї чоти 1-ї сотні Балаган вирушив у свій останній бій – штурм Мар’їнки. Загинув Балаган у бою на підходах до Донецька, підірвавшись на радіокерованому фугасі.

Зі спогадів побратимів про бій, що забрав життя товариша:

«Наш взвод йшов за БМП, позаду по будівлі, метрів за 300-400 від нас, де, ймовірно, сидів снайпер, працював танк. Ми зупинилися, Балаган став у той момент по правий бік від БМП, коли на узбіччі дороги спрацював радіокерований фугас і пролунав вибух, від якого нас розкидало у різні боки від БМП… Серед азовців, хто постраждав, був і Балаган. Численні поранення внутрішніх органів, відірвана вибухом нога… Спочатку Балаган був без свідомості, потім опритомнів, хлопці почали надавати йому медичну допомогу, аби врятувати. Проте, не доїхавши до лікарні, Балаган помер у машині».

Та навіть це не зупинило бійців «Азову», які продовжували штурмувати Мар’їнку та вже ввечері зачистили місто, повернувши його під контроль українських сил. Ця операція стала однією з найуспішніших на той момент.

Андрій «Балаган» Грек не мав паспорта з тризубом, але це не завадило йому взяти в руки зброю і піти добровольцем в «Азов» в той час, коли сотні тисяч українців спокійно спостерігали за окупацією Донбасу. Його чин – приклад для багатьох українців.

У Харкові на честь бійця «Азову» створено графіті. На спомин про полеглого воїна у Миколаївському краєзнавчому музеї розміщена експозиція з його відзнаками та нагородами.

Андрій Грек посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України» та відзнакою «Холодний Яр». Іменем полеглого азовця названа одна з вулиць у Миколаєві.

Пам’ятаємо!

Помстимося!