Професія ‒ військовий, або Чому не варто боятися контракту

Історично утвердилися два способи комплектування збройних сил – це контрактники, які отримують грошову винагороду за свою службу, та призовники, яких набирають в армію відповідно до загального військового обов’язку. Мотивацією перших є не тільки фінансове забезпечення, адже вони обрали військову справу своєю професією, тому їхній стимул – це розвиток власних вмінь і знань, відповідно до якого контрактники ростуть у посадах та званнях. Тобто загалом різниця між солдатом, який свідомо прийшов до війська та вирішив пов’язати з цією справою своє життя, та солдатом, якого, власне кажучи, змусили служити «срочку», очевидна. Водночас нерідко складається так, що строкова служба стає стартом для військової кар’єри.

Якщо говорити про строки контрактної військової служби, а саме чому в Україні контракт підписують строком від 3 до 5 років, відповідь насправді цілком логічна. Призовники-солдати служать півтора року, за який вивчають лише ази військових дисциплін. Крім рідкісних винятків, вони не відчувають мотивації до участі у бойових діях та сприймають військову повинність як тягар, а не як громадянський обов’язок чи як справу життя. Підготовка спеціаліста військової справи, здатного ефективно виконувати бойові завдання будь-якої складності (чи то антитерористичні місії, чи то захист державного суверенітету тощо), тобто опанування у повному обсязі певної спеціальності, триває як мінімум півтора року. І далі, який сенс вкладати потужні ресурси в навчання солдата та потім відпускати? Він повинен виправдати покладені на нього надії та певним чином повернути те, що йому дали.

З початком війни на Донбасі постала нагальна потреба у професійному війську. Адже тоді, 2014 року, лише завдяки поєднанню нечисленних і погано озброєних, але мотивованих добробатів, кадрових військових та мобілізованих громадян України ситуація на фронті стабілізувалася. Історія «Азова» насправді унікальна, адже він пройшов шлях від добровольчого батальйону міліції до підрозділу спеціального призначення Національної гвардії України з важким озброєнням, здатного виконувати надскладні завдання. Сьогодні «Азов» комплектується виключно контрактниками, і нас часто запитують, чому контракт саме трирічний, чи можна підписати його на рік. Спробуємо дати відповіді на ці та інші питання.

Три роки контракту в «Азові»: чого очікувати?

Отже, чому контракт саме на 3 роки? Цей строк є оптимальним для того, щоб солдат міг проявити себе, максимально розкритися та зрештою зрозуміти, чи є військова справа його покликанням. Особливо якщо зважати на те, що чимало контрактників приходить до підрозділів без військового досвіду. Базовий курс бойової підготовки, що триває 9 тижнів під наглядом сержантів Військової школи імені полковника Євгена Коновальця, має на меті прищепити початкові навички, які новобранець розвиватиме під час подальшої служби. Після завершення 9-тижневого курсу солдат приходить у підрозділ, де відбувається процес адаптації. Якщо спочатку він не був впевнений у тому, яку спеціальність обере, то далі розуміє, чим саме хоче займатися. Розпочинається наступний етап – підготовка за спеціальністю. Отже, навчання солдата триває приблизно півтора року. Далі він працює, застосовуючи набуті знання і вміння, опановує нові, зростає по кар’єрі, може розвивати її по сержантській ланці або ж стати офіцером. Позитивною тенденцією є те, що більшість потенційних військовослужбовців має чітку позицію, плани і мету самореалізуватися, новій армії потрібні саме такі кадри – молоді, перспективні, інтелектуально розвинені, зі здоровими амбіціями. Контракт – це взаємовигідна співпраця, де кожна сторона щось дає і чогось потребує взамін, а не ярмо, яке перекриває людині кисень та лише вимагає від неї віддачі. «Азов» надає кожному солдату можливість прогресувати, забезпечує всім необхідним, створює для бійця умови, за яких він не хвилюється про свій побут та може увесь час присвячувати підготовці чи виконанню завдань.

Розвіюємо міфи про контрактну службу в «Азові»

Міф: армія – це «совок», там фарбують траву, а не займаються реальною підготовкою.

Реальність: засновники «Азова» з самого початку вибрали категорично іншу парадигму розвитку підрозділу, тому і зараз, коли історія його налічує майже 5 років, поняття про якісь армійські штампи, як-от підмітати плац чи фарбувати траву, тут відсутні.

Міф: солдати мусять дотримуватися субординації, а якщо я потраплю до командира «старої закалки», що віддаватиме мені ідіотські накази, яким я маю коритися?

Реальність: в «Азові» середній вік командної вертикалі складає 30 років. Деякі командири служили в ЗСУ чи НГУ та вже у складі «Азова» проходили курси за стандартами НАТО, інші не мали військового досвіду, але з початком війни стояли у перших рядах українських захисників. Однак спільними для них є усвідомлення неефективності радянської системи та прагнення подолати «совкові» пережитки. Субординація – це дисципліна, але стосунки між командиром та підлеглим в «Азові» ґрунтуються насамперед на загальнолюдських засадах взаємоповаги.

Міф: якщо я підпишу контракт на 3 роки, мене закриють на гарнізоні, доведеться весь цей час жити на базі, не бачити сім’ю, друзів.

Реальність: в «Азові» військовослужбовці можуть проживати за межами гарнізону після того, як відслужать певний період часу. Щорічна відпустка складає 30 днів +10 за сімейними обставинами та зростає відповідно до вислуги років.

Міф: я обрав не ту військову спеціальність та змушений працювати за нею до кінця контракту.

Реальність: в «Азові» є багато військових професій. Тому якщо боєць досяг максимуму в своїй спеціальності або збагнув, що помилився з вибором, і хоче її змінити, то така можливість є. Приміром, піхотинець може перекваліфікуватись та займатись логістикою, або, можливо, за час служби він захопився вогневою міццю артилерії? Чи має успіхи у високоточній стрільбі? Жодних завад для зміни військової професії немає.

Міф: я маю бажання піти на службу за контрактом в «Азов», але не можу покинути навчання у виші/хочу вступити до вишу та мати вищу освіту.

Реальність: військовослужбовці «Азова» здобувають вищу освіту у військових вишах, в Національній академії Національної гвардії України, в інших навчальних закладах на заочній формі навчання. Служба за контрактом не є перепоною для здобуття освіти, а навпаки відчиняє багато дверей.

Міф: військовослужбовцям заборонено виїжджати за кордон до закінчення ООС.

Реальність: військовослужбовці під час своєї відпустки мають право виїжджати за кордон на тих самих засадах, що й інші громадяни України.

Міф: я хочу підписати контракт та служити в «Азові», але мені прийшла повістка на строкову службу.

Реальність: замість строкової служби можна підписати контракт.

Міф: я хотів би служити, але боюсь підписувати контракт, бо раніше не був пов’язаний із військовою справою, а мене зразу пошлють воювати.

Реальність: тільки тоді, коли боєць пройшов підготовку, проявив себе під час польових виходів та довів свою моральну, фізичну, психологічну готовність, його безпосередній командир приймає рішення про його можливу відправку в зону бойових дій.

Замість постскриптуму

Трирічний контракт – це соціальний захист, стабільність, впевненість у завтрашньому дні. З юридичної точки зору, це двостороння угода, згідно з якою сторони мають обопільні права та обов’язки. Достроково розірвати контракт може як солдат, так і підрозділ, на підставах, передбачених Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Соломія Чернихівська, військовий кореспондент «Азова» Для вступу до лав полку АЗОВ переходьте за посиланням