Складні маніпуляції під гучні спецефекти: в полку «Азов» відбувся курс з тактичної медицини
Інструктори з тактичної медицини 2-го батальйону полку «Азов» провели поглиблений курс TCCC MP (Tactical Combat Casualty Care for Medical Personnel) для бойових медиків підрозділів. Підготовка ротних та взводних медиків тривала понад 10 днів: тиждень азовці достеменно вивчали теорію, а згодом закріпили свої знання практичним відпрацюванням, в умовах максимально наближених до бойових.
Цього разу парамедики працювали за оновленим протоколом МАRCH, до якого, окрім стандартного курсу, додалися певні нові маніпуляції, зокрема гемотрансфузія. Начальник медичного пункту 2-го батальйону друг Чудік пояснює:
«Згідно з протоколом використовується заморожена кров нульової групи та негативного резус-фактору, але для цього потрібно підбирати людей і проводити аналізи. Тож сьогодні ми проводимо аутогемотрансфузію, коли у бійця зливають кров і йому ж його кров заливають. Я вважаю, що необхідно аби медики могли це вміти. І хоча це більше стосується екіпажів медичної евакуації, звичайні бійці теж повинні мати такі навички».
Під час теоретичних занять найперше азовці вчилися визначати резус фактор, вивчали сумісність груп крові, аби якісно працювати в майбутньому, зокрема з переливанням.
Медики відпрацьовують набуті навики за кількома сценаріями. На полігоні бійці провели тактичні симуляції зі стрільбою, які передбачають перехід із зони CUF в зону ТFC. За змодельованою ситуацією взводний медик мав витягти пораненого у безпечне місце, де надати необхідну допомогу. Усі дії відбувалися під вогневим прикриттям. Тобто певна група висувалась на вогневий рубіж, стріляла по гонгах, які мали обов’язково зазвучати. І лише після цього переміщала пораненого в зону TFC(тобто в умовно безпечну зону), де взводний медик надавав усю допомогу за протоколом. Порятунок пораненого завершувався з приїздом медичної евакуації.
За іншим сценарієм під час умовного бою ворожа артилерія розбила наші позиції. Аби ускладнити завдання, усі дії військових супроводжували шумові ефекти та димова завіса. У таких умовах медикам необхідно було знайти поранених бійців та надати допомогу, зокрема, при умовній ампутації, геморагічному шоці та напруженому пневмотораксі.
«Заздалегідь була відома кількість умовних поранених, але усі бійці були розкидані по доволі великій території, тому медикам довелося розділятися, так як кількість рюкзаків у них була обмежена, а поранених набагато більше. Майже усі поранені тяжкі, майже кожному потрібно встановити внутрішньовенний доступ для відновлення об’єму циркулюючої крові при геморагічному шоці. Тому тут я більше звертав увагу на комунікацію, як вони будуть працювати у таких умовах. Ми усі маніпуляції робили не умовно – при внутрішньовенному доступі ставимо реальний катетер. Система теж реальна: капаємо фізрозчин – умовно це знеболювальне, антибіотик тощо. Усі показали гарний результат, бійці добре знають фармакологію. Під час маніпуляцій ставили їм багато запитань щодо дозування, препаратів – усі справились і внутрішньовенний доступ також усі практично можуть забезпечити», – додає друг Чудік.
Свої дії взводні медики постійно проговорювали інструкторам, які в свою чергу надавали їм ввідні дані. Наприкінці практичних занять інструктори провели розбір помилок, які допустили бійці під час відпрацювання такмеду та пояснили, як їх уникнути у майбутньому.
