Трагедія, просякнута героїзмом українських захисників. Шоста річниця Іловайської операції
Після успішного звільнення Мар’їнки 4 серпня 2014 року відкривалася можливість повернути й Донецьк. Тоді на західних околицях Донецька бійці «Азову» навіть зробили фото біля знака, який визначав адміністративну межу найбільшого міста на Донбасі. Азовська розвідка у ті дні вже працювала в Донецьку. Бійці мали надію на проведення операції і точно знали, що така можливість була.
Саме у цей час вище командування української армії вирішило взяти Іловайськ – достатньо серйозний укріпрайон. Події, які розгорталися потім, стали одними з найтрагічніших в історії сучасної України. Повідомлялося, що в Іловайську була невелика кількість озброєних загарбників, тож 6 серпня було проведено перший штурм міста, який завершився невдало – окремі формування збройних сил РФ вже перетнули кордон та окупували Іловайськ повністю.
10 серпня 2014-го батальйон «Азов» разом із іншими добровольчими підрозділами, серед яких ‒ «Донбас», «Дніпро-1», «Шахтарськ», «Миротворець», підрозділи ЗСУ, а саме 17-та танкова бригада, 93-я, 28-ма та 51-ша окремі механізовані бригади, а також 39-й, 40-й та 42-й батальйони тероборони, здійснили другу спробу звільнити Іловайськ.
«Азов», виконуючи накази вищого командування, провів розвідку боєм, виявив вогневі точки противника та знищив живу силу, боєприпаси, техніку окупанта. Ці досягнення не далися «Азову» без крові – 10 серпня загинули бійці Береза та Світляк, потрапив у полон Маджахед та зазнав смертельного поранення Сокіл. Події тих днів стали першим беззаперечним доказом збройної агресії РФ проти України.
19 серпня батальйон «Азов» вже був в Іловайську. Наступного дня у запеклому бою з ворогом смертельних поранень зазнали азовці Хома та Аксьон. Тоді командир батальйону Андрій Білецький, який бачив некомпетентність та непрофесійність в організації цього наступу, вирішив вивести підрозділ із міста, що убезпечило «Азов» від ще більших, колосальних втрат.
Згодом в Іловайську сталися інші трагічні події – артилерійські обстріли під Савур-могилою та Красним Лучем по суті відрізали українських захисників від постачання, що створило всі передумови для котла. Тим часом армія РФ готувала своє «привітання» до Дня Незалежності України – державний кордон перетнуло більше ста одиниць російської техніки. Увечері 24 серпня було взято в полон 10 десантників з 331-го полку повітрянодесантних військ Росії. Влада обіцяла українським підрозділам підмогу, яка так і не прийшла… Наші оборонці опинилися у смертельному котлі, який прозвали «Іловайським».
Дипломатичні домовленості гарантувати вихід із котла, що повинен був відбутись 29 серпня 2014 року. Та нашому ворогу правила неписані – поблизу села Чабани в коридорі, який мали подолати українські воїни, зав’язався кривавий бій. Жодні обіцянки брехливого Кремля виконані не були ‒ українці покидали котел під шквальним вогнем окупанта.
Досі ми не знаємо точної кількості втрат в Іловайську. За офіційними даними, оприлюдненими 2017 року, у серпні 2014-го у боях за Іловайськ загинуло 366 українських захисників. Проте це лише офіційні дані.
Полк «Азов» пам’ятає кожного оборонця, життя якого забрали ті страшні події. Обіцяємо, що зробимо все можливе, аби пімстити їхню смерть та повернути захоплені ворогом українські землі.
Пам’ятаємо! Помстимося!
