Відчайдушний боєць з іскрометним одеським гумором. Його звали Акела
Його сміливі вчинки стали легендами, що передаються з вуст в уста. Акела був відчайдушним та зухвалим. Зокрема, їздив евакуювати кинутий бойовиками танк, знайшов склад з боєприпасами і вивіз його. Це забезпечило підрозділ БК на кілька місяців і дуже допомогло в обороні Маріуполя.
Микола Троїцький з позивним «Акела» народився 19 жовтня 1965 року в Одесі. Він був відомий в націоналістичному русі з революційних подій 2013 року і не міг залишитися осторонь війни. Микола Троїцький був десятником місцевого осередку «Правого сектора». В «Азов» прийшов влітку 2014 року.
На той момент друг Кірт очолював 2-гу сотню та став безпосереднім командиром Акели. Він згадує: «З перших днів я зрозумів, яка він людина. Акела – справжній активіст, справжній доброволець. Він завжди діяв. Я не бачив його на відпочинку, він майже не спав, постійно шукав, як допомогти підрозділу, домовлявся з волонтерами, вибив для «Азову» джип, який на перших порах став нашою основною машиною».
Він завжди був першим, без сумніву і страху кидався у бій. Під час трагічних подій в Іловайську, коли зазнали поранень Береза та Світляк, саме Акела разом із Кіртом та ще кількома бійцями вирушив на джипі по соняшниковому полю під шквальним вогнем окупантів евакуювати поранених побратимів. За словами Кірта, небагато людей зважилося б виконати такий наказ, враховуючи те, що джип не мав ані найменшого бронезахисту.
«Акела був справжнім воїном, – говорить Кірт. – Люди завжди тягнулися до нього, а він віддавав усього себе. Постійно казав: «Мені не потрібно нічого, я за життя багато всього мав і багато втрачав. Я прийшов сюди перемогти». І він робив для цього все. Я міг доручити Акелі будь-яке завдання, і він би його виконав».
Про Миколу згадують як про неперевершеного водія з особливою манерою водіння. Наприкінці січня 2015 року Акела здійснив ще один героїчний вчинок. Група суміжного підрозділу потрапила в засідку, патрулюючи «сіру зону» поблизу Широкиного. Через щільний вогонь бійці були змушені відступити та залишили тіла двох загиблих на полі бою. Дізнавшись про це, Акела зголосився здійснити вихід в «сіру зону» і забрати їх. Але він усвідомлював, наскільки ця справа є ризикованою та небезпечною, тому попросив нашпигувати свій джип тротилом, мінами МОН-50 та підключити до кнопки, щоб у непередбачуваній ситуації не здатися живим та прихопити з собою якомога більше ворогів. В результаті Акелі вдалося не тільки евакуювати тіла полеглих, а й захопити трофейну зброю.
У день своєї загибелі Акела не повинен був виїжджати в Широкине, де точилися важкі бої, однак почув по рації, що азовці в скрутній ситуації. На той момент ворог прорвав оборону, БТР було підбито, Чемпіон загинув, чимало бійців зазнали важких поранень. Акела набрав у свій джип гранатометів, гранат, набоїв, сів у авто та безстрашно вирушив у свій останній бій. Він загинув від ворожої міни на центральній вулиці Широкиного разом з Кутузом, який також кинувся на допомогу. Акела зробив це не для пафосу чи слави – він зробив це, бо не міг інакше, згадують побратими.
Микола Троїцький був надійною опорою для побратимів і, крім військової доблесті, азовці цінували в ньому іскрометний одеський гумор і згадували, що він дуже любив морські продукти.
23 лютого з загиблим героєм попрощалися в Одесі. Городяни стояли на колінах, проводжаючи в останню путь мужнього земляка. Панахида пройшла в Свято-Преображенському соборі.
За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Микола Троїцький посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
Пам’ятаємо!
Помстимося!
