ЯК І ЧОМУ рОСІЯ МІЛІТАРИЗУЄ КРИМ

автор: Микола Кравченко момент публікації: 11 грудня 2018 року

Цієї зими мине вже 5 річниця анексії Криму. Протягом цих років наша владна верхівка не спромоглася навіть в теоретичному просторі розробити концепцію визволення окупованого півострова. Для деокупації Криму офіційним Києвом наразі не зроблено нічого. Більше того – в інформаційному просторі не без сприяння Міністерства інфополітики поширюється цілком безпідставний і навіть загрозливий для національних інтересів України проект Кримсько-татарської автономії. Автономія на півострові вже продемонструвала свій негативний ефект у 2014-му і від зміни формату з територіального на національний цей ефект може лише посилитися, хоч і змінить напрям сепаратистської загрози. А такий здавалося б логічний крок як перетворення Криму з автономної республіки у звичайну область ніде просто не піднімається. Про плани військового визволення півострова говорити взагалі вважається недоречним. Таке затишшя складає враження штучного і виникають думки про те, що до цього доклали руку наші північно-східні сусіди.

Натомість наш противник протягом тих же 2014-2018 рр. зробив на новозахопленому півострові вже багато чого. За останній час Крим перетворився з туристичного центру у величезну військову базу. Досліджуючи дії РФ можна дійти висновку, що протягом найближчих кількох років країна-агресор не тільки планує втримати анексоване, але й готує плацдарм для розширення меж окупації.

Військовий контингент РФ в Криму цього року незалежні експерти оцінюють вже у 60 000 вояків. При цьому офіційне МО України в публічному просторі завжди намагається занизити ці цифри щонайменше в 2 рази.

17 травня 2018 р. силами РФ було вперше затримано українське судно в Азовському морі. З того часу подібні випадки вже перетворилися в буденність. Поява українських військових катерів призвела до певного скорочення кількості затримань кораблів, що прямували до Бердянську та Маріуполя. 8 суден було затримано у вересні поточного року, 2 – у жовтні, а до обстрілу українських кораблів 25 листопада 2018 р. взагалі не було затримано взагалі жодного. Але водночас росіяни почали збільшувати час затримки кораблів з 1-2 днів до 3-4, а в окремих випадках і до 10-12 днів. З часу блокади Азовського моря зафіксовано було створення 727 штучних перешкод при проходженні суднами Керченської протоки. 316 затримок стосувалося кораблів під українським прапором, що прямували до Бердянську та Маріуполя, і 301 – у зворотньому напрямку. Така «гібридна» блокада протоки наразі забирає в України 7-8% вантажів, а це 20% нашої експортної торгівлі (мова йде передусім про продукцію металургійних підприємств Маріуполя). Повна блокада може бути розпочата в будь-який день, для чого РФ має усі засоби. Обстріл і захоплення українських кораблів можна розцінювати не тільки як підготовку до російської агресії з моря. Найбільш імовірно, що РФ перевіряла межі реакції наших західних «партнерів». Без сумніву чергова «стурбованість» росіян цілком влаштовує. В такому разі блокада протоки може бути далеко не найбільшою проблемою.

Україна ж до сих пір навіть не закрила свої порти для російських кораблів. Для десанту РФ на цивільних кораблях взагалі немає жодних перепон. А варто нагадати, що у 2014 р. перша диверсійна група прибула в Севастополь саме російським торгівельним судном. Цей випадок не є якоюсь таємницею, він широко відмий і російською стороною навіть не спростовується. Між тим використати його як причину припинення морської торгівлі з РФ чи закриття для федерації всіх українських портів ніхто чомусь досі не наважився. Ігнорування цієї проблеми може стати критичним вже в найближчому майбутньому.

Щороку РФ просто краде з українського чорноморського шельфу 2 млрд. кубів газу (з сумновідомих «вишок Бойка»). На поточний момент кошти, отримані росіянами з цього грабунку вже склали більше 8 млрд. кубів. Це майже чверть об’єму, який Україна споживає за рік. Але захоплення росіянами газових вишок у Чорному морі є набагато більшою загрозою, ніж просто фінансові втрати. Наразі вишки охороняє 41 бригада малих ракетних катерів ЧФ РФ, що базується в Севастополі, та близько 150 спецназівців з ПЗРК (по 10-12 бійців на 1 вишку). Зовсім незначне збільшення цього контингенту дасть змогу РФ за бажання перекрити для українських суден не тільки морські шляхи до окупованого Криму чи Кавказу, але й, що найбільш небезпечно, – шлях до Босфору.

Сили росіян в Чорноморській акваторії щодня тільки зростають. Протягом 2018 р. річками на буксирах сюди було передислоковано 7 військових корветів з Балтійського, Білого і Каспійського морів. У Керчі і Феодосії РФ вже має потужності для будівництва нових кораблів. Наразі в кожному з міст будується по 6 корветів. Готовність до спуску на воду 3х з них очікується до кінця цього року, 2х – у наступному, інші – ще через рік. Отже, у 2019 р. корветів стане ще на 5 більше, і це тільки враховуючи те, що нам наразі відомо.

Наразі в Криму розгорнуті ракети «Калібр», зона враження яких охоплює майже усю Європу, Близький Схід і Північну Африку. Станом на 2014 р. таких ракет на півострові не було, в 2018 р. ж їх нараховується вже 40, а до 2020 р. росіяни планують збільшити їх кількість до 168. Вже сьогодні в Криму створена вся тріада носіїв, які можуть нести тактичну ядерну зброю. Цілком можливе розконсервування радянських ядерних шахт. Розташування ядерної зброї в Криму – це вже загроза не тільки Україні. РФ постійно демонструє НАТО свої потужності в Балтійському та Північному морях, зменшуючи зацікавленість Північно-Атлантичного Альянсу у введенні своїх кораблів в Чорноморську акваторію. Цілком очевидно, що щонайменше після закінчення військової реформи в РФ у 2020 р. країна-агресор буде пробувати свої сили. І російська перемога над силами НАТО у локальній війні, що неодноразово тиражувалася в ЗМІ як орієнтир російського командування, зовсім не виглядає фантастикою. Україна ж у цьому протистоянні може відіграти лише роль арени протистояння. Принаймні вище керівництво держави не зробило нічого, щоб наша країна претендувала на інший статус…

Підготовлено за даними Інституту Зовнішньополітичних досліджень, Майдану закордонних справ,«Укрінформ» та матеріалами круглого столу «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України», проведеного у медіа-центрі ГДІП в м.Київ у 28.11.2018 р.