Юний герой, який помер від важкого поранення у День добровольця. Пам’яті азовця Упрямого
20-річний дніпрянин Марк Гудзовський з позивним «Упрямий» помер 14 березня 2018 року після кількаденної боротьби за життя після надважкого поранення в голову, яке він отримав під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне. Боєць навічно залишиться у нашій пам’яті як відповідальний воїн, позитивна людина та вірний друг.
Марк народився 21 травня 1997 року у Дніпрі. Після школи навчався на економічному факультеті УДХТУ за спеціальністю «Фінанси». Захоплювався комп’ютерними технологіями, постійно займався спортом та дуже любив футбол. Ледве дочекавшись свого 18-річчя, одразу ж долучився до лав «Азову», бо не хотів, аби ворог дістався його рідного міста. Незважаючи на юний вік, Упрямий з відповідальністю освоював військову справу, а під час виконання завдань на фронті проявляв мужність та професіоналізм. У підрозділі був вправним кулеметником. Побратими запам’ятали Марка веселим, завжди усміхненим та дуже активним хлопцем.
«Він був занадто юним, аби помирати! ‒ згадують загиблого героя азовці. – Марк завжди усміхався: на бойовий – з усмішкою, до роботи – з усмішкою…»
У березні 2018-го Упрямий разом із групою бійців «Азову» перебував на позиціях неподалік Водяного, де вони вели боротьбу з російськими снайперами. 10 березня азовці вели контрснайперську боротьбу з прокремлівськими бойовиками, аби помститися за загибель друга Баррета, якого куля ворожого снайпера поцілила напередодні. На жаль, у цій дуелі Упрямий отримав надважке поранення у голову. Бійця евакуювали спочатку до Маріуполя, де він переніс операцію у 61-му військово-мобільному шпиталі. За два дні Упрямого гелікоптером доправили до Дніпра в лікарню імені Мечникова. Медики говорили, що шансів вижити майже немає, але продовжували боротися за життя воїна. Упрямий повністю відповідав своєму позивному під час служби, довів він його і в свої останні дні, адже вперто тримався за життя до останнього.
Упрямий помер, не виходячи з коми, 14 березня. У день, коли вся Україна вітає добровольців зі святом, азовці вшановують пам’ять загиблого героя. Без Марка лишились батьки та дві сестри. У першу річницю загибелі Марка в Дніпрі активісти влаштували акцію пам’яті добровольця. На Новому мосту міста вони запалили фаєри та вивісили банер із написом «Ти назавжди залишишся у наших серцях, Марку Гудзовський».
«Ми з Упрямим з одного призову, разом влітку 2015 року прийшли, разом проходили КМБ, після чого потрапили в вартову чоту, яка згодом стала 4-ю ротою. Побувши якийсь час там, перевелись вже сюди, до третьої роти першого батальйону, – розповідає друг Упрямого Пістон. – Він дійсно постійно був усміхненим, це будь-хто підтвердить. А ще завжди міг підтримати, без зайвих питань виконував всі завдання, які перед ним ставили. Сказали зробити – робить. Чудовий був солдат. Боєць… Ми з ним разом спортом займались, на тренування з кікбоксингу ходили, а до служби в полку він тхеквондо цікавився. І взагалі багато часу разом проводили, разом відпочивати їздили. Упрямий перед тим у відпустці був, постійно дзвонив нам, що вже хоче швидше назад, бо скучив за всіма. Ми в одній кімнаті жили… А щойно вернувся з відпустки, буквально відразу поїхав на бойові, – додає Пістон. – І от мені дзвонять о другій ночі, кажуть, що Упрямий «трьохсотий», потрібно його документи підвезти. Ну я тоді щось так подумав одразу, мабуть, там уламкове поранення, все добре має бути, це ж Упрямий. А тоді вже як дізнався про важкість поранення, то був шокований. Заснути не міг після дзвінка того, а зранку треба було їхати в госпіталь. Потрібно було, щоб хтось перебував там із ним весь час, слідкували за його станом та новинами від лікарів. То я найперший поїхав до Упрямого. Ми сподівались, що його того ж дня й переправлять до Дніпра, але він був у дуже важкому стані, тож зробити це вийшло тільки через кілька днів. Та весь цей час ми поруч із ним були, лікарі казали, щоб ми їхали – наша присутність нічого не змінить, але ми не могли лишити його самого. Поки він був там, ми мали бути поруч. Ну а потім, коли його в Дніпро перевезли, ми теж поїхали слідом. Потрібно було підтримати батьків Упрямого…»
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку Марк Гудзовський посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Пам’ятаємо! Помстимося!
