Звернення полку «Азов» до нагородної ради ордену «Народний Герой України»

25 листопада 2019 року внаслідок важкої хвороби у вічність відійшов боєць полку «Азов» Дмитро Волонтирець на псевдо «Волина».

Дмитро Волонтирець народився 11 лютого 1979 року на Миколаївщині. Все своє життя він присвятив військовій справі. Спершу був призваний на строкову службу, пізніше успішно закінчив курси саперної справи у Кам’янець-Подільському та отримав спеціальність сапера-розвідника. У 2004-2005 роках Дмитро служив у складі миротворчого контингенту в Іраку, де провів не один десяток операцій з розмінування, тим самим зберігши здоров’я та життя як мирного населення, так і інших учасників миротворчої місії.

Як тільки спалахнула російсько-українська війна на Сході, друг Волина вирушив на фронт. У липні 2014 року долучився до батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». У складі цього підрозділу боєць брав участь у звільненні Попасної, Лисичанська, пройшов Іловайський котел. При штурмі Іловайська саме Волина забезпечував прохід груп через мінні загородження в передмісті, допомагав евакуйовувати пораненого командира батальйону «Донбас», проявивши мужність та високий воєнний професіоналізм.

На початку 2015 року Дмитро Волонтирець став до лав полку «Азов», з бійцями якого познайомився на передовій, у Широкиному.

Дмитро Волонтирець мав звання молодшого сержанта і в «Азові» став одним із засновників напрямку аеророзвідки. Протягом останніх років займав посаду начальника розвідки першого батальйону. Діяльність розвідника він успішно суміщав із саперною справою, був у числі найкращих саперів-розвідників «Азову», який не боявся братися за найскладніші завдання з розмінування. Окрім того, друг Волина завжди ділився своїм вражаючим досвідом з іншими бійцями, проводив заняття та курси з мінно-підривної справи, прищепив професійні  навички не одному десятку азовців. Внесок Волини у розвиток українського війська важко переоцінити.

За рік до смерті Дмитро пережив складну операцію на серці, та заради служби відмовився від довгої реабілітації. У січні 2019 року у складі батальйонної тактичної групи «Азов» вирушив до зони проведення Операції об’єднаних сил, а саме на Світлодарську дугу, де підрозділ виконував бойове завдання. Завдяки Волині були знищені та пізніше зайняті дві позиції противника. За 8 місяців перебування на «дузі» боєць не взяв жодної відпустки чи вихідного. Він працював за будь-яких погодних умов, у будь-який час доби, знешкоджував міни, проводив розвідувальні заходи. Так друг Волина виявив та зняв рекордну для себе кількість ПМН-2 у кількості 30 штук у одному мінному проході, що забезпечило безпечний прохід сил та успішне звільнення позицій, раніше занятих НЗФ, що стало рекордом під час перебування підрозділу на передовій. Також Волина брав участь у гуманітарному розмінуванні, що суттєво зменшило ризики підриву для місцевих жителів. Після виведення «Азову» з передової боєць продовжив проведення навчальних курсів з саперами підрозділу, усвідомлюючи всю важливість таких заходів на майбутні бойові виходи.

18 листопада 2019 року у Волини сталося різке погіршення стану здоров’я. Прямо з полігону, де він до останнього проводив заняття із розмінування з особовим складом «Азову», його доставили у лікарню, але лікарі виявилися безсилими, і боєць помер. У нього залишилися дружина і син.

Дмитро Волонтирець був істинним патріотом своєї держави, любив свій підрозділ і був тут справжньою душею компанії. Запевняв, що залишиться в «Азові» до кінця, і він не зрадив своїм словам. На жаль, підступна хвороба обірвала його життя та не дала втілити в життя всі плани та задуми. У пам’яті побратимів Волина назавжди залишиться сміливим, відчайдушним, універсальним та надзвичайно професійним бійцем, який міг виконати будь-яке завдання та не боявся взяти на себе відповідальність.

За беззаперечні заслуги перед українським народом, високий професіоналізм, неоціненний внесок у наближення перемоги, сотні врятованих життів Волину було представлено до нагородження орденом «Народний Герой України». Однак пізніше виявилося, що нагорода, отримана сім’єю Дмитра Волонтирця, підробна, а родину ввели в оману, вручивши несправжній орден. З огляду на вищесказане, полк «Азов» звертається до нагородної ради місії «Народний Герой України» із проханням відновити справедливість та вручити народну срібну нагороду справжньому Герою, яким і був азовець Волина.